Меню сайту
Статистика
ЧЕРКАСИ
Герб Черкаc Прапор Черкас
Черкаська облдержадміністрація
Основні дані
Країна Україна
Регіон Черкаська область
Район/міськрада Черкаська міська рада
Код КОАТУУ 7110100000
Засноване 1284 року
Статус міста з 1795 року
Поділ міста 2 міські райони
Населення 287 741 особа (1.07.2009)[1]
Площа 69 км²
Густота населення 4 170 осіб/км²
Поштові індекси 18000-18499
Телефонний код +380-472
Координати 49°25′ пн. ш.; 32°3′ сх. д.
Водойма Дніпро (Кременчуцьке водосховище)
Міста-побратими Санта-Роза (США)
Бидгощ (Польща)
Сумгаїт (Азербайджан)
Пірот (Сербія)
Сомбор (Сербія)
Шаторальяуйхей (Угорщина)
Хрудим (Чеська Республіка)
Павлодар (Казахстан)
День міста 6 червня
Відстань
Найближча залізнична станція Черкаси
До Києва
- фізична 156[2] км
- залізницею 247[3] км
- автошляхами 188[4] км
Міська влада
Адреса 18000, м.Черкаси, вул. Байди Вишневецького, б.36, т.: 45-32-85
Веб-сторінка http://www.rada.ck.ua
Черка́си — місто, обласний та районний центр України, культурний центр Центральної України, промисловий центр Центрального економічного району.
Черкаси розташовані над Кременчуцьким водосховищем, створеним у середній течії Дніпра.
Адміністративно місто поділяється на 2 міських райони: Придніпровський та Соснівський. Також до міської ради відноситься селище Оршанець.
Походження назви
Походження топоніму Черкаси та його достеменна етимологія лишається нерозв'язаною і дотепер загадкою. Недарма популярний краєзнавець О.П. Знойко називав її «найцікавішою таємницею вітчизняної історії», яка здатна пролити світло не лише не заснування міста, а й витоки Козаччини та формування українського етносу як такого. Адже назва міста напряму пов'язана з етнонімом, точніше екзонімом черкаси — власне українці так себе не називали ніколи (з того, що відомо), це робили сусідні народи, зокрема росіяни-московити (в т.ч. у царських грамотах XVII ст.), а також татари, про що вперше повідомив 1245 року італійський посол Плано де Карпіні.
Дивіться також: розділ про історичні початки міста
Однак майже всі дослідники сходяться на тому і шукають коріння назви черкаси в тюркських мовах. На сьогодні існують такі версії:
найбільш проста, висунута й активно підтримувана вже віддавна російськими та українськими істориками (Татіщев, Рігельман тощо), про те, що українські черкаси напряму походять від одного з етнонімів адигських народів[5], але вона має, крім інших, не менш важливих недоліків (прив'язка географічна і часова, відсутність згадок у джерелах тощо) один величезний «мінус» — черкеси є так само екзонімом для адигських народів (автонімом є адиге), а власне черкеси — одна з гілок кабардинців, що відособились достатньо пізно (див. тж. тут);
доволі оригінальна версія тлумачення етноніму черкаси, яку можливо підлаштувати під теорії заснування міста Черкаси і в домонгольський, і безпосередньо монгольський період — від осетинського зооетноніма черкасоги «орли», що потім дало початок таким окремим етнонімами, як «черкаси» та «касоги», а вже «полем для діяльності» є справа висунення і/або доведення теорій, кого під цими «черкасогами» мали на увазі давні яси-осетини, і як та чому ця назва отримала прив'язку са́ме до території Середньої Наддніпрянщини;
також від тюркизмів виходить О. Знойко, стверджуючи, чи назва «черкаси» походить від чири киши або чири кисі (в залежності від діалекту), що означає «люди сили» або «люди армії». Це тлумачення повністю кореспондує ідеї тюрксько-слов'янського єднання в боротьбі проти половців (у домонгольський період), за якою Русь нерідко злучалася з тюрками, що селилися в ніжньому Подніпров'ї[6].
Географія і клімат
Вигляд на набережну, 1910
Панорама з Пагорбу Слави і вид на Долину Троянд та Дніпро
Географія
Черкаси розташовані на високому правому березі головної річкової артерії України — Дніпра, зокрема, створеного в його середній течії Кременчуцького водосховища.
Відтак, рельєф історичної частини міста сформували висока Замкова гора, на якій розташовувався Черкаський замок, численні яри в Соснівці. Але більша частина міста є рівнинною. З північного заходу та з півночі місто оточує великий лісовий масив — Черкаський бір, що є найбільшим (площа складає 28,5 тис. га) у державі сосновим лісом природного походження, який зберігся на південній природній межі сосни звичайної.
Достатньо рано урбанізація призвела до спотворення історичного природного ландшафту дніпровських пагорбів у Черкасах. Особливо руйнівними для природно-історичного середовища Черкас виявилися дії радянських містобудівників.
Так, на початку 1960-х років зі знищенням вибухівкою Свято-Троїцького храму та городища по вулиці Слави й подальшим зведенням меморіального комплексу «Пагорб Слави» на місці Замкової гори, було втрачено не досліджений археологічний культурний шар, фактично зруйновано історичний ландшафт, адже історичний рельєф пагорба як складову ансамблю берегових фортифікацій поховали під великою купою ґрунту. Згодом було спотворено унікальний історико-ландшафтний комплекс берегових схилів між річковим портом та Черкаським замчищем. А вже в наш час замито піском історичний Чорний яр, посеред якого поставлені каналізаційні відстійники, а над ними спроектовано ще й кран-балку з пристроєм для вигрібання нечистот[8]. І все-таки на території міста лишаються значні заповідні та природоохоронні ділянки — так, рішенням облвиконкому від 29 березня 1991 року створено заповідну територію «Черкаські берегові схили», чудовим взірцем впорядкування прибережної території є «Долина Троянд».
Площа міста Черкас у теперішній час становить 69 км². Місто простяглось на цілих 17 км уздовж берега Дніпра, притому завширки Черкаси лишень 8 км.
Черкаси розташовані на високому правому березі головної річкової артерії України — Дніпра, зокрема, створеного в його середній течії Кременчуцького водосховища.
Відтак, рельєф історичної частини міста сформували висока Замкова гора, на якій розташовувався Черкаський замок, численні яри в Соснівці. Але більша частина міста є рівнинною. З північного заходу та з півночі місто оточує великий лісовий масив — Черкаський бір, що є найбільшим (площа складає 28,5 тис. га) у державі сосновим лісом природного походження, який зберігся на південній природній межі сосни звичайної.
Достатньо рано урбанізація призвела до спотворення історичного природного ландшафту дніпровських пагорбів у Черкасах. Особливо руйнівними для природно-історичного середовища Черкас виявилися дії радянських містобудівників.
Так, на початку 1960-х років зі знищенням вибухівкою Свято-Троїцького храму та городища по вулиці Слави й подальшим зведенням меморіального комплексу «Пагорб Слави» на місці Замкової гори, було втрачено не досліджений археологічний культурний шар, фактично зруйновано історичний ландшафт, адже історичний рельєф пагорба як складову ансамблю берегових фортифікацій поховали під великою купою ґрунту. Згодом було спотворено унікальний історико-ландшафтний комплекс берегових схилів між річковим портом та Черкаським замчищем. А вже в наш час замито піском історичний Чорний яр, посеред якого поставлені каналізаційні відстійники, а над ними спроектовано ще й кран-балку з пристроєм для вигрібання нечистот[8]. І все-таки на території міста лишаються значні заповідні та природоохоронні ділянки — так, рішенням облвиконкому від 29 березня 1991 року створено заповідну територію «Черкаські берегові схили», чудовим взірцем впорядкування прибережної території є «Долина Троянд».
Площа міста Черкас у теперішній час становить 69 км². Місто простяглось на цілих 17 км уздовж берега Дніпра, притому завширки Черкаси лишень 8 км.
Клімат
Клімат Черкас обумовлений географією міста — близькістю до степової зони помірного поясу та розташуванням на березі Кременчуцького водосховища. Загалом клімат міста є помірно континентальним з м'якою зимою і теплим літом[10].
Середньорічна температура повітря в місті становить +7,7 °C, найнижча вона у січні (-5,9 °C), найвища — у липні (+19,8 °C). Найнижча пересічна температура повітря в січні (-16,6 °C) зафіксована в 1963 році, найвища (+1,6 °C) — в 2007. Такі ж піки для липня становлять відповідно — найнижчий +17,6 °C (1978 і 1979 роки), а найвищий +25,8 °C (1936). Абсолютний мінімум температури повітря в Черкасах було зафіксовано в січні 1935 року і він склав −35,3 °C, тоді як абсолютний максимум (+37,4 °C) — 30 липня 1936 року[10].
У середньому за рік у Черкасах випадає 517 мм атмосферних опадів, найменше — у березні та жовтні, найбільше — у липні. Мінімальна річна кількість опадів — 303 мм — спостерігалась у 1975 році, а максимальна — 948 мм — у 1952 році. Максимальну ж кількість опадів — 121 мм — протягом однієї доби було зафіксовано 3 серпня 1959 року. Пересічна кількість днів з опадами в місті — 135 (найбільша їх кількість припадає на грудень), крім того взимку в Черкасах зазвичай випадає сніг, однак значної висоти снігового покриву не буває майже ніколи[10].
Відносна вологість повітря в середньому за рік становить 76 %, найменша вона у травні (64 %), найбільша ж — у грудні (87 %).
У Черкасах переважають вітри, що дмуть з північного заходу. Пересічна швидкість вітру в січні становить 4,5 м/с, у липні цей показник складає 3,1 м/с[10].
Клімат Черкас обумовлений географією міста — близькістю до степової зони помірного поясу та розташуванням на березі Кременчуцького водосховища. Загалом клімат міста є помірно континентальним з м'якою зимою і теплим літом[10].
Середньорічна температура повітря в місті становить +7,7 °C, найнижча вона у січні (-5,9 °C), найвища — у липні (+19,8 °C). Найнижча пересічна температура повітря в січні (-16,6 °C) зафіксована в 1963 році, найвища (+1,6 °C) — в 2007. Такі ж піки для липня становлять відповідно — найнижчий +17,6 °C (1978 і 1979 роки), а найвищий +25,8 °C (1936). Абсолютний мінімум температури повітря в Черкасах було зафіксовано в січні 1935 року і він склав −35,3 °C, тоді як абсолютний максимум (+37,4 °C) — 30 липня 1936 року[10].
У середньому за рік у Черкасах випадає 517 мм атмосферних опадів, найменше — у березні та жовтні, найбільше — у липні. Мінімальна річна кількість опадів — 303 мм — спостерігалась у 1975 році, а максимальна — 948 мм — у 1952 році. Максимальну ж кількість опадів — 121 мм — протягом однієї доби було зафіксовано 3 серпня 1959 року. Пересічна кількість днів з опадами в місті — 135 (найбільша їх кількість припадає на грудень), крім того взимку в Черкасах зазвичай випадає сніг, однак значної висоти снігового покриву не буває майже ніколи[10].
Відносна вологість повітря в середньому за рік становить 76 %, найменша вона у травні (64 %), найбільша ж — у грудні (87 %).
У Черкасах переважають вітри, що дмуть з північного заходу. Пересічна швидкість вітру в січні становить 4,5 м/с, у липні цей показник складає 3,1 м/с[10].
Населення
Чисельність населення
Станом на 2001 рік згідно офіційних даних Всеукраїнського перепису чисельність населення міста склала 295,4 тис. осіб[11]. Станом на 1 січня 2005 року населення міста становить 293 271 особа, з них у Придніпровському районі проживає 141 737 осіб, у Соснівському — 151 534 особи. Кількість населення поступово скорочується, що насамперед залежить від субурбанізації в регіоні. Мешканці виїжджають жити в приміські зони, тим самим збільшуючи кількість сільського населення.
Динаміку змінюваності чисельності населення Черкас демонструє нижче наведений графік:
Історія
В історії Черкас досі є багато маловивчених сторінок. Значний вплив на сучасне розуміння історичного розвитку міста і краю має той факт, що воно переважно формувалось російською, а потому повністю радянською історіографією, через що деякі періоди міської історії лишаються невисвітленими, частина документів замовчуються, або й дотепер викривляються. І хоча про початки Черкас відомо мало, достеменним є факт існування і зростання міста вже в XIV столітті та перетворення його в подальшому на значний осередок Казаччини, відтак участь громади міста в усіх важливих подіях козацької історії України — від Хмельниччини до Коліївщини; значення міста Черкас як козацького центру було таким важливим, що якийсь час іменування черкаси правило етнонімом (точніше екзоетнонімом) українців. Безперечним також є економічне піднесення і українське культурне життя в Черкасах у 2-й половині ХІХ ст. — на початку ХХ ст.. Місто не оминули ані жорстокі соціальні експерименти перших десятиліть радянської влади, ні тягар ІІ Світової війни. Вирішальним же для відбудови й подальшого розвитку Черкас стало те, що від 1954 року місто стало адміністративним центром «наймолодшої» області держави.
Дивись основну статтю: Історія міста Черкаси.
Чисельність населення
Станом на 2001 рік згідно офіційних даних Всеукраїнського перепису чисельність населення міста склала 295,4 тис. осіб[11]. Станом на 1 січня 2005 року населення міста становить 293 271 особа, з них у Придніпровському районі проживає 141 737 осіб, у Соснівському — 151 534 особи. Кількість населення поступово скорочується, що насамперед залежить від субурбанізації в регіоні. Мешканці виїжджають жити в приміські зони, тим самим збільшуючи кількість сільського населення.
Динаміку змінюваності чисельності населення Черкас демонструє нижче наведений графік:
Історія
В історії Черкас досі є багато маловивчених сторінок. Значний вплив на сучасне розуміння історичного розвитку міста і краю має той факт, що воно переважно формувалось російською, а потому повністю радянською історіографією, через що деякі періоди міської історії лишаються невисвітленими, частина документів замовчуються, або й дотепер викривляються. І хоча про початки Черкас відомо мало, достеменним є факт існування і зростання міста вже в XIV столітті та перетворення його в подальшому на значний осередок Казаччини, відтак участь громади міста в усіх важливих подіях козацької історії України — від Хмельниччини до Коліївщини; значення міста Черкас як козацького центру було таким важливим, що якийсь час іменування черкаси правило етнонімом (точніше екзоетнонімом) українців. Безперечним також є економічне піднесення і українське культурне життя в Черкасах у 2-й половині ХІХ ст. — на початку ХХ ст.. Місто не оминули ані жорстокі соціальні експерименти перших десятиліть радянської влади, ні тягар ІІ Світової війни. Вирішальним же для відбудови й подальшого розвитку Черкас стало те, що від 1954 року місто стало адміністративним центром «наймолодшої» області держави.
Дивись основну статтю: Історія міста Черкаси.
Від давнини до заснування міста
Територія розташування сучасного міста Черкаси як місце проживання людей відома віддавна. Так, вона перебувала в зоні стійкої залюдненості і господарської діяльності первісної людини вже в пізньому палеоліті (40-10 тисяч років тому).
Однак щодо виникнення сталого історичного поселення на місці міста і заснування власне Черкас і донині точаться запеклі дискусії та суперечки. Беззаперечним лишається факт, що як постійне поселення Черкаси відомі принаймні від кінця XIII століття. Так, відомі західні мандрівники й географи кінця Середньовіччя — початку Новочасся Герберштейн та Боплан вважали Черкаси дуже древнім містом. Прикметно й те, що коли Великий князь Литовський Ягайло був визнаний польським королем в 1386 році, були засновані 3 гетьманства: Польське, Литовське і Руське. Останньому гетьману місцем перебування було призначене місто Черкаси, яке отже ніяк не могло бути новоствореним і/або невеликим поселенням.
Якраз проблематику заснування міста, точної дати якого не відомо, в різний час і різні вчені розв'язували в різний спосіб. Більшість із них, проте, схильні вважати, що поселення виникло у період Київської Русі, але при безпосередній участі неслов'янських елементів нижнього Подніпров'я, що пітверджується власне історичними даними. Отже, дату заснування Черкас, за дослідженнями різних вчених, можна віднести до 3 періодів:
ряд дослідників обстоює заснування Черкас у дотатарську добу (до 1240 року): відтак поселення або місто могло бути закладено представниками войовничих племен, що увійшли в історію під загальною назвою чорні клобуки. На користь цього говорить те, що торки, берендеї, печеніги та інші сусідні з Київської Руссю народи, що жили нижче Києва по Дніпру, називались черкасами. Ця тюркська кіннота, на думку відомого історика Б.Д. Грекова, в ХІ—ХІІ ст.ст. масово осідала нижче Києва, і вже за часів київського князя Володимира Мономаха (1116 рік) тюрки й берендеї служили Русі проти половців. Ймовірно навіть, що ці племена, займаючи родючі дніпровські береги, могли мати своє головне місто, яке кияни називали Черкаськом — предтечею сучасних Черкас. У цьому разі, з огляду на близькість до Русі, при заснуванні міста вже тоді був присутній слов'янський компонент, та й не варто забувати про асиміляційні процеси (адже, й берендеї, і торки сходять з історичної арени до XIV ст.). Безвідносно до етнічної і культурної приналежності засновників Черкас, закладення міста або принаймні поселення до монголольської навали виглядає вірогідним, адже від кінця XIII ст. Черкаси відомі як постійне поселення Черкаси, а надалі — як значний міський осередок, та й за монголів уявити заснування міста на території їхнього панування видається важко. Втім, ця версія потребує додаткових доказів і здійснення досліджень, в першу чергу, археологічних. Її дотримується й розвиває оригінальний краєзнавець О.П. Знойко у своїх відомих «Міфах Київської землі та подіях стародавніх» (К.: «Молодь», 1989), прямо говорячи про Черкаси як «місто людей армії» (див. про походження назви міста).
деякі вчені все ж відносять утворення Черкас безпосередньо до доби монголо-татар. Майже класичним став витяг зі «Статистичного опису Київського губернії» (1852, С-Пб., стор. 460), за яким:« «Баскак Ахмет, що панував у Липецькому князівстві, створив біля Рильська дві слободи, куди стікались різного штибу розбійники, щоб грабувати навколишні поселення. Князь Олег, що був нащадком давніх володарів Чернігівських, поскаржився на те хану Телебугу і той, давши йому загін монголів, звелів розорити слободи, що й було вчинено... Жителі Ахметових слобід були черкасами і називались казаками [«вільними людьми»], вони втекли до баскака в Канів і збудували містечко Черкаськ. Якщо це повідомлення справедливе, то заснування Черкас, що раніше називалися Черкаськом, слід відносити до приблизно 1284 року.» »
Однак, це свідчення середини ХІХ століття ставить більше питань, ніж дає відповідей: по-перше, географічна розкиданість описуваних подій (Липецьке і Чернігівське князівства, а з іншого боку — Канів і Черкаси) ставить під сумнів достоворіність матеріалу; по-друге, черкасами, козаками/казаками називались у згадуваний час (і пізніше) різні території й народи, тому стверджувати, що мова йде саме про заснування сучасних Черкас доволі проблематично. Втім, варто визнати, що назва Черкас Черкаськ фіксується в поодиноких документах, наприклад, 1499 року в листі кримського хана Менглі-Герая до князя московського Івана III. Одним з авторів цієї другої теорії, тобто про заснування Черкас у монголо-татарську добу, яка також породила і різноманітні «відгалуження», став російський державний діяч та історик XVIII століття В.М. Татіщев, який стверджував, що Черкаси були засновані групою черкесів, які переселилися з Курського князівства (?) і в 1282—84 роках власне збудували місто-фортецю — майбутні Черкаси. Проте такі твердження, крім Татіщева й інших російських істориків, більшою мірою були покликані відкинути у процесі заснуванні Черкас як колиски українскього козацтва, саме українську основу.
Діорама «Старі Черкаси» в Черкаському краєзнавчому музеї
Територія розташування сучасного міста Черкаси як місце проживання людей відома віддавна. Так, вона перебувала в зоні стійкої залюдненості і господарської діяльності первісної людини вже в пізньому палеоліті (40-10 тисяч років тому).
Однак щодо виникнення сталого історичного поселення на місці міста і заснування власне Черкас і донині точаться запеклі дискусії та суперечки. Беззаперечним лишається факт, що як постійне поселення Черкаси відомі принаймні від кінця XIII століття. Так, відомі західні мандрівники й географи кінця Середньовіччя — початку Новочасся Герберштейн та Боплан вважали Черкаси дуже древнім містом. Прикметно й те, що коли Великий князь Литовський Ягайло був визнаний польським королем в 1386 році, були засновані 3 гетьманства: Польське, Литовське і Руське. Останньому гетьману місцем перебування було призначене місто Черкаси, яке отже ніяк не могло бути новоствореним і/або невеликим поселенням.
Якраз проблематику заснування міста, точної дати якого не відомо, в різний час і різні вчені розв'язували в різний спосіб. Більшість із них, проте, схильні вважати, що поселення виникло у період Київської Русі, але при безпосередній участі неслов'янських елементів нижнього Подніпров'я, що пітверджується власне історичними даними. Отже, дату заснування Черкас, за дослідженнями різних вчених, можна віднести до 3 періодів:
ряд дослідників обстоює заснування Черкас у дотатарську добу (до 1240 року): відтак поселення або місто могло бути закладено представниками войовничих племен, що увійшли в історію під загальною назвою чорні клобуки. На користь цього говорить те, що торки, берендеї, печеніги та інші сусідні з Київської Руссю народи, що жили нижче Києва по Дніпру, називались черкасами. Ця тюркська кіннота, на думку відомого історика Б.Д. Грекова, в ХІ—ХІІ ст.ст. масово осідала нижче Києва, і вже за часів київського князя Володимира Мономаха (1116 рік) тюрки й берендеї служили Русі проти половців. Ймовірно навіть, що ці племена, займаючи родючі дніпровські береги, могли мати своє головне місто, яке кияни називали Черкаськом — предтечею сучасних Черкас. У цьому разі, з огляду на близькість до Русі, при заснуванні міста вже тоді був присутній слов'янський компонент, та й не варто забувати про асиміляційні процеси (адже, й берендеї, і торки сходять з історичної арени до XIV ст.). Безвідносно до етнічної і культурної приналежності засновників Черкас, закладення міста або принаймні поселення до монголольської навали виглядає вірогідним, адже від кінця XIII ст. Черкаси відомі як постійне поселення Черкаси, а надалі — як значний міський осередок, та й за монголів уявити заснування міста на території їхнього панування видається важко. Втім, ця версія потребує додаткових доказів і здійснення досліджень, в першу чергу, археологічних. Її дотримується й розвиває оригінальний краєзнавець О.П. Знойко у своїх відомих «Міфах Київської землі та подіях стародавніх» (К.: «Молодь», 1989), прямо говорячи про Черкаси як «місто людей армії» (див. про походження назви міста).
деякі вчені все ж відносять утворення Черкас безпосередньо до доби монголо-татар. Майже класичним став витяг зі «Статистичного опису Київського губернії» (1852, С-Пб., стор. 460), за яким:« «Баскак Ахмет, що панував у Липецькому князівстві, створив біля Рильська дві слободи, куди стікались різного штибу розбійники, щоб грабувати навколишні поселення. Князь Олег, що був нащадком давніх володарів Чернігівських, поскаржився на те хану Телебугу і той, давши йому загін монголів, звелів розорити слободи, що й було вчинено... Жителі Ахметових слобід були черкасами і називались казаками [«вільними людьми»], вони втекли до баскака в Канів і збудували містечко Черкаськ. Якщо це повідомлення справедливе, то заснування Черкас, що раніше називалися Черкаськом, слід відносити до приблизно 1284 року.» »
Однак, це свідчення середини ХІХ століття ставить більше питань, ніж дає відповідей: по-перше, географічна розкиданість описуваних подій (Липецьке і Чернігівське князівства, а з іншого боку — Канів і Черкаси) ставить під сумнів достоворіність матеріалу; по-друге, черкасами, козаками/казаками називались у згадуваний час (і пізніше) різні території й народи, тому стверджувати, що мова йде саме про заснування сучасних Черкас доволі проблематично. Втім, варто визнати, що назва Черкас Черкаськ фіксується в поодиноких документах, наприклад, 1499 року в листі кримського хана Менглі-Герая до князя московського Івана III. Одним з авторів цієї другої теорії, тобто про заснування Черкас у монголо-татарську добу, яка також породила і різноманітні «відгалуження», став російський державний діяч та історик XVIII століття В.М. Татіщев, який стверджував, що Черкаси були засновані групою черкесів, які переселилися з Курського князівства (?) і в 1282—84 роках власне збудували місто-фортецю — майбутні Черкаси. Проте такі твердження, крім Татіщева й інших російських істориків, більшою мірою були покликані відкинути у процесі заснуванні Черкас як колиски українскього козацтва, саме українську основу.
Діорама «Старі Черкаси» в Черкаському краєзнавчому музеї
ще однією малоймовірною версією заснування Черкас є закладення міста аж у XIV столітті, що було запроваджено польською історіографією — так за польськими джерелами, Черкаси завдячують своїй появі саме привілеям польських королів. Зокрема, в привілеях, дарованих королем Станіславом-Августом, сказано:« «жителі Черкас між іншими документами представили на доказ своїх прав опис замка Канівського, зроблений 1552 року, з якого видно, що коли великий князь литовський Гедемін завоював над морем Кафу, Перекоп і Черкаси П'ятигорські, та привів частину черкасів, тоді, оселивши їх над Дніпром, місто Черкаси ними заселив і поклав йому початок.» »
Останній опис є очевидною компіляцією, адже містить згадки про події, які не мали або не могли мати місце в історії.
Нарешті існує взагалі напівфантастична, переферійна і така, що її неможливо прив'язати ані до історичних дат, ні до загального історичного тла, версія, про те, що Черкаси ніби-то заснувала все-таки група слов'ян-русів, але яка повернулась із П'ятигір'я (?) на Північно-Західному Кавказі, причому до того там же перемішавшись з попердниками адигів-черкесів, від них отримавши назву, і маючи на додачу вже козацьку ментальність, що дозволила не лише звести міцну фортецю, а й стати ядром формування майбутньої української козацької народності[13] (див. тж. про походження назви міста).
Перша достовірна згадка про Черкаси міститься в українському письмовому джерелі — Густинському літописі й датується 1305-м роком. У літописі Черкаси згадуються як уже існуюче місто в ряду інших українських міст — Києва, Канева, Житомира та Овруча.